Охорона праці за трудовим правом

Курсовая, 36 стр.

Просмотров: 972.

Охорона праці за трудовим правом

План:

Вступ..............................................................................................................2
Розділ 1. Обов‘язки роботодавця щодо охорони праці...................................5
1.1. Створення безпечних і нешкідливих умов....................................5
1.2. Особливості охорони праці працівників окремих категорій: жінок, молоді, інвалідів..........................................................................9
Розділ 2. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров‘я працівників..............................................................................18
2.1. Державні гарантії застрахованим...............................................18
2.2. Притягнення до відповідальності................................................21
2.3. Відшкодування моральної шкоди.............................................23
Розділ 3. Проблеми охорони праці в сучасній Україні.........................26
Висновок.................................................................................30
Список літератури..............................................................................33

 

Вступ

Актуальність теми. Найвищим пріоритетом будь-якої діяльності є людське життя і здоров‘я. Ст. 43 Конституції України проголошує право кожного громадянина нашої держави на «належні, безпечні і здорові умови праці». Законодавством України закріплені права працівників на охорону їх життя і здоров‘я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем та працівниками з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Сфері охорони праці приділяється серйозна увага в усьому світі. Активно діє Міжнародна організація праці (МОП). Україна являється членом МОП з 1954р. та ратифікувала ряд конвенцій МОП.
Відповідно до принципів ООН, ВОЗ та МОП кожна людина має право на здорову і безпечну працю і на умови праці, що дозволяють йому вести продуктивний у соціальному та економічному плані спосіб життя.

У нас централізовані норми трудового законодавства, які встановлюють мінімум правових заходів з охорони праці, поєднуються з договірними методом, що конкретизує цей мінімум за соціально-партнерських угод, колективних договорів, а також трудовими договорами (контрактами).
Ст. 1 Закону України (далі - ЗУ) від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці» визначає поняття «охорони праці» як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров‘я і працездатності людини в процесі праці. В поняття охорони праці входять і всі ті заходи, що спеціально призначені для створення особливих полегшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також працівників зі зниженою працездатністю.
Законодавство та нормативно-правові акти з охорони праці є складовою частиною трудового законодавства України. Перелік нормативно-правових актів з охорони праці постійно поповнюється новими документами.

Сьогодні досить часто багатьма керівниками в значній мірі недооцінюється значення включення вимог з охорони праці та навколишнього простору в технологічний цикл роботи підприємства. Як показав аналіз всього європейського ринку останніх кількох років, саме інтеграція питань з охорони праці в організацію управління має основне значення для підвищення рівня продуктивності праці співробітників.
Неабиякою мірою знижують ефективність роботи підприємства простої і зниження працездатності співробітників в результаті виникнення аварійних ситуацій, нещасних випадків на виробництві, появи професійних захворювань. Ці чинники здатні не тільки в значній мірі уповільнити виробничі процеси, але й стати причиною досить високих додаткових витрат. Крім того, дані фактори дуже негативно впливають на загальну безпеку виробництва, якість продукції, що випускається, ставлення персоналу до своєї роботи і професійних обов‘язків. Тому удосконалення системи охорони праці та постійна робота з персоналом повинні стати пріоритетними сферами діяльності керівництва.

Питання охорони праці прямо чи опосередковано зачіпають будь-яке виробництво. Інша справа, що проведення заходів, пов‘язаних із забезпеченням охорони праці, може приділятися різна ступінь уваги, але зовсім відмовитися від них буде дуже нерозумно з боку керівництва цього підприємства, фірми або компанії. Природно, що на виробничих підприємствах, де персоналу доводитися працювати з різним обладнанням, і де високий ризик отримання травм різного ступеня тяжкості, питаннями забезпечення безпеки та охорони праці повинна займатися спеціалізована служба цього підприємства.
Отже, актуальність теми у тому, що організація охорони праці важлива для ефективної діяльності будь-якого підприємства.
Теоретичною основою дослідження є чинне законодавство та праці фахівців у галузі права. Серед них Жидецький В.Ц., Керб Л.П., Денисенко Г.Ф., Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О., Джигирей В.С., Мельников А.В., Ткачук К.Н. та ін.
Об‘єктом дослідження є трудові правовідносини роботодавця та працівників, що виникають з приводу охорони праці.

Предметом дослідження є система норм, які регулюють охорону праці в трудовому праві та роботи дослідників.
Мета дослідження - теоретичне дослідження охорони праці в трудовому праві як системи правових норм, що передбачають в законодавстві, колективних і трудових договорах або угодах заходи та засоби забезпечення безпечних і здорових умов праці працівників та заходи з оздоровлення та поліпшення цих умов.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань: дослідити обов‘язки роботодавця щодо охорони праці, відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров‘я працівників та розкрити проблеми в сфері охорони праці в сучасній Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Обов‘язки роботодавця щодо охорони праці
1.1. Створення безпечних і нешкідливих умов
Створення безпечних і нешкідливих умов праці для працівників на робочих місцях в кожному підрозділі є обов‘язком роботодавця. Цього вимагає ст.13 ЗУ «Про охорону праці» та ст.153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці , а саме:
• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов‘язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання.
Відповідно до Типового положення про службу охорони праці НПАОП 0.00-4.35-04, що затверджується Держгірпромнаглядом, на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці.