Соціальні технологія управління екстремальними ситуаціями

Контрольная работа, 24 стр.

Просмотров: 958.

Соціальні технологія управління екстремальними ситуаціями

План:

Вступ 3
1. Поняття „екстремальна ситуація" і „надзвичайна ситуація" 6
2. Реакції людини на екстремальну ситуацію 9
3. Психологія групового виживання 11
4. Психологічне забезпечення діяльності в екстремальних ситуаціях 12
5. Механізм надання психологічного захисту 22
Висновки 24
Література 25

 Вступ
В екстремальній ситуації може опинитися будь-хто і будь-коли. Сплеск активності терористичних угруповань ще раз наочно це підтвердили. Тому сьогодні як ніколи актуальна проблема опанування мистецтвом виживання в надзвичайних ситуаціях та методи управління екстремальними ситуаціями.

Саме цим обумовлено внесення у Закон України «Про правові основи цивільного захисту» положення про обов‘язок держави в особі його уповноважених органів здійснювати психологічний захист населення від негативних наслідків надзвичайної ситуації різної етимології.
В рамках реалізації цього положення Закону була прийнята Концепція психологічного забеспечення службової діяльності робітників Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій.
Згідно з законодавчою базою України, з усіх державних структур тільки на МНС України покладена задача психологічного захисту населення (Закон України "Про правові засади цивільного захисту", 24 червня 2004 року, № 1859-IV):
Стаття 13. Психологічний захист
«Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:
- планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;
- своєчасне застосування психопрофілактичних методів;
- виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;
- використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення».

Крім державних структур, психологічним захистом займаються соціальні служби, різноманітні органи, психологи, інститути.
Слід зазначити, що в останні роки значно зріс науковий і практичний інтерес до питань, пов‘язаних з успішною адаптацією й діяльністю фахівців екстремального профілю. До категорії осіб з високим рівнем професійного стресу можна віднести співробітників Міністерства з надзвичайних ситуацій, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державної податкової адміністрації, Державної прикордонної служби, судової системи, Міністерства оборони, Міністерства юстиції тощо. Екстремальність є однією з основних характеристик діяльності співробітників цих відомств.

Адаптивні здібності до стресу, професійна надійність, емоційна стійкість - це найважливіші показники психологічної підготовленості до виконання професійних завдань в умовах професійного стресу.
Недостатній розвиток адаптивних здібностей до стресу, невміння регулювати свої психічні й психофізіологічні стани можуть призводити до серйозних негативних наслідків як для діяльності, так і для психічного й фізичного здоров‘я співробітника. Професійний стрес пролонгованої дії може обумовити професійну деформацію особистості, високу плинність кадрів, адиктивну й суїцидальну поведінку, протиправні делікти тощо.

Уникнути таких наслідків можна завдяки створенню злагодженої системи психологічного забезпечення. У зв‘язку з цим розробка теоретичних і практичних питань психологічного забезпечення діяльності в екстремальних ситуаціях є одним з найважливіших завдань.
Аналіз вітчизняних і закордонних літературних джерел показав, що, попри наявність окремих праць, проблемі функціонування цілісної системи психологічного забезпечення діяльності в екстремальних і надзвичайних умовах приділяється ще мало уваги. Йдеться про опис структурних елементів системи психологічного забезпечення, завдань, функцій, етапів, методик тощо. Майже немає публікацій з проблем концептуалізації системи психологічного забезпечення діяльності в екстремальних умовах, що не дозволяє у повній мірі вирішувати практичні завдання оптимізації діяльності в екстремальних ситуаціях за допомогою соціально-психологічних, психологічних і психофізіологічних методів.