Холотропне дихання як метод психотерапії, самопізнання та особистісного зростання

Дипломная, 92 стр.

Просмотров: 751.

Холотропне дихання як метод психотерапії, самопізнання та особистісного зростання

ЗМІСТ

Вступ 4
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Трансперсональна психологія як теоретична база методу
холотропного дихання 6
1.2 Принципи холотропної психотерапії 17
1.3 Теорія і практика проведення дихальних сесій 25
1.4 Динаміка переживань в холотропній терапії 33
Резюме 39
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Матеріали дослідження 40
2.2 Методика «Неіснуюча тварина» 40 2.3 Торонтська алекситимічна шкала 48
2.4 Симптоматичний опитувальник Александровича 49
2.5 Методи математичної обробки результатів дослідження 51
Резюме 52
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
3.1 Результати дослідження методикою «Неіснуюча тварина» 53
3.2 Результати дослідження методики «Торонтська алекситимічна шкала» 67
3.3 Результати дослідження методики «СОА» 68
3.4 Математична обробка результатів дослідження індивідуально-психолгічних особливостей 75
Резюме 78
ВИСНОВКИ 79
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 80
ДОДАТКИ 83

ВСТУП
В сучасній психотерапевтичній практиці немедичного характеру використовується багато методів, що призвані полегшити психологічний стан людини, розв‘язати її внутрішні протиріччя та сприяти самоосягненню. Найбільша кількість таких методів розроблена в результаті практичної діяльності світил психологічної думки - Зігмунда Фрейда, Карла Густава Юнга, Карла Роджерса, Віктора Франкла, Станіслава Грофа та ін.

Незважаючи на наявність добре розробленої психотерапевтичної процедури, інтеграція таких методів в українське суспільство іноді зазнає труднощів через невідповідність західного менталітету авторів психотерапевтичних технік з марксистсько-ленінськими догматами населення пострадянського простору.

Сьогодні, є дуже важливим розповсюдження та популяризація психологічних знань, які приносять практичні результати в духовному розвитку нації, та зміцнення психологічного здоров‘я громадян.
Ця наукова робота присвячена вивченню одного з методів світової групової психотерапії, що має назву «холотропне дихання»
Даний метод вперше з‘явився на радянській землі в 1989 році, коли його винахідник Станіслав Гроф приїхав до Москви з метою проведення сеансу глибинної терапії з російськими лікарями. Після цієї події метод холотропного дихання почав впевнено розповсюджуватись серед спеціалістів в галузі людської психіки, інколи зустрічаючи опір з боку радикально налаштованих теоретиків біхевіоризму.
Однак не дивлячись на перешкоди та парадигмальні розбіжності, дуже скоро стало очевидно, що цей метод є дуже ефективним, безпечним та зручним у використанні. Він поєднує психотерапевтичні інструментарії наймогутніших шкіл психотерапії: арт-терапії, тілесно-орієнтованої психотерапії, психоаналізу, та багатьох іших.

Деякі спеціалісти насторожуються, коли чують назву цього методу та його принципи, бо він має зв‘язок з трансперсональним, або містичним шаром свідомості. Недостатність глибинного досвіду та досвіду змінених станів свідомості, який, до речі, має першочергову цінність в підтриманні психологічного здоров‘я людини, призводить до відторгнення ідей холотропної практики, проте осягнення трансперсональних горизонтів власної психіки на холотропних сеансах виникає тільки у людей, готових до такого досвіду.
В разі ж роботи тільки над стресовим та невротичним матеріалом, людина прагматично звільняє себе від подавленої психологічної енергії, що накопичилась в результаті психологічного травмування, або інших життєвих негараздів. А така практика теоретично не виходить за межи класичного психоаналізу і не може вважатись чимось містично далеким і дивним.
Мета і завдання дослідження
Мета:
1) Оцінка методу ХД за літературними даними та власними дослідженнями
Завдання:
1) Дослідити стан проблеми по літературним та електронним джерелам інформаціїї.
2) Оцінити ефективність використання методу ХД за допомогою психофізіологічних тестів.

 РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Трансперсональна психологія як теоретична база методу холотропного дихання.
Трансперсональная психологія - один з напрямів сучасної психології, який почав оформлятися як самостійна галузь досліджень в кінці 60-х років в США [1]. Засновниками цього напряму виступили широко відомі психологи, психотерапевти і мислителі: А. Маслоу [2], С. Гроф [3,4,5], А. Уотс [6], Е. Сьютіч, М. Мерфі, С. Криппнер та ін. Трансперсональная психологія має глибокі корені в історії культури і релігії, в світових духовних практиках, які науково обгрунтовані в класичній і сучасній психології. Лідерами сучасної трансперсональної психології є С. Гроф, К. Уілбер [7], Ч. Тарт, А. Мінделл, С. Криппнер та інші, кожний з яких розвиває свій напрям досліджень, методи і школу.
Трансперсональна психологія вивчає свідомість в широкому спектрі його проявів: множинність станів свідомості, духовні кризи, околосмертні переживання, розвиток інтуїції, творчості, вищі стани свідомості, особисті ресурси. Вона спирається на цілісне бачення людини в переспективі його духовного зростання, класичну і некласичну філософську антропологію, світові духовні традиції, різноманітні способи самопізнання і психотерапії, такі, як медитація, холотропнє дихання, тілесно орієнтована психотерапія, терапія мистецтвом, робота з сновидіннями, активна уява, самогіпноз і т.д. [8]