Психологічні механізми та корекція мови дітей при заїкуванні

Курсовая, 43 стр.

Просмотров: 279.

Психологічні механізми та корекція мови дітей при заїкуванні

План

Вступ 4
1. Причини заїкання 6
2. Обстеження заїкуватих 9
3. Профілактика заїкання 15
4. Зміст логопедичних занять 16
5. Наочність і технічні засоби навчання 24
6. Методики логопедичних занять із заїкуватими дітьми 27
7. Критерії оцінок мови після проведеного курсу логопедичних занять 48
8. Висновок 50
9. Використана література 56

Вступ
Недостатність сформованості пізнавальних процесів найчастіше є
головною причиною труднощів, що виникають у дітей зі ЗПР при навчанні в
школі. Як показують численні клінічні й психолого-педагогічні дослідження,
істотне місце в структурі дефекту розумової діяльності при даній аномалії
розвитку належить порушенням пам‘яті.
Спостереження педагогів і батьків за дітьми зі ЗПР, а також спеціального
психологічного дослідження вказують на недоліки в розвитку їхньої
мимовільної пам‘яті. Багато чого з того, що нормально, що розвиваються діти,
запам‘ятовують легко, як би саме собою, викликає значні зусилля в їхніх
відстаючих однолітків і вимагає спеціально організованої роботи з ними.
Однієї з основних причин недостатньої продуктивності мимовільної
пам‘яті в дітей зі ЗПР є зниження їхньої пізнавальної активності.

У дослідженні Т.В. Егоровой (1969) ця проблема була піддана спеціальному
вивченню. Одна з експериментальних методик, що застосовувалися в роботі,
передбачала використання завдання, ціль якого складалася в розкладанні
картинок із зображеннями предметів на групи відповідно до початкової букви
назви цих предметів. Було виявлено, що діти із затримкою розвитку не тільки
гірше відтворювали словесний матеріал, але й витрачали на його пригадування
помітно більше часу, чим їх нормально, що розвиваються однолітки. Головна
відмінність полягала не стільки в неординарній продуктивності відповідей,
скільки в різному відношенні до поставленої мети. Діти зі ЗПР самостійно
майже не вживали спроб домогтися більше повного пригадування й рідко
застосовували для цього допоміжні прийоми. У тих випадках, коли це все-таки
відбувалося, найчастіше спостерігалася підміна мети дії. Допоміжний спосіб
використовувався не для пригадування потрібних слів, що починаються на
певну букву, а для придумування нових (сторонніх) слів на ту ж букву. До
порушень психічного розвитку варто віднести також і заїкання. Проблема
заїкуватості займає розуми вже не одного покоління людей і її можна вважати
однією із самих найдавніших в історії розвитку вчення про розлади мовлення.

У літературі минулого зустрічалися досить різноманітні тлумачення механізмів
заїкуватості. Це пояснюється й рівнем розвитку науки, і позиціями, з яких різні
автори підходили й підходять до вивченню цього мовного розладу. Заїкання -
один з найбільш важких дефектів мовлення. Воно важко переборне, травмує
психіку дитини, гальмує правильний хід його виховання, заважає мовному
спілкуванню, утрудняє взаємини з навколишніми, особливо в дитячому
колективі. Заїкання є широко розповсюдженим мовним порушенням. Воно
виникає в дітей раннього віку в період найбільш активного формування їхнього
мовлення й особистості й ще наприкінці ХІХ в. наш вітчизняний психіатр И. А.
Сікорський уперше встановив, що в більшості випадків це відбувається у віці
від 2 до 5 років.

Але на думку більшості вчених, заїкання - це не тільки розлад
мовної функції. У проявах заїкуватості обертають на себе увага розладу
нервової системи заїкуватого, їхнього фізичного здоров‘я, загальної моторики,
властиво мовної функції, наявність психологічних особливостей. Перераховані
відхилення в психофізичному стані заїкуватих дітей у різних випадках
проявляються по-різному, але проте одне тісно пов‘язане з іншим, харчує один
одного, ускладнення одного неминуче збільшує інше. Керуючись павловським
вченням про вищу нервову діяльність людини, заїкання називають
захворюванням центральної нервової системи в цілому. У цей час уважається
загальновизнаним, що усувати заїкання потрібно відразу ж, як тільки воно
виникне. Чим більше часу проходить із моменту початку заїкуватості, тим
частіше воно переходить у важкий, стійкий дефект і спричиняє зміни в психіці
дитини. Крім того, заїкання позбавляє дитину нормальних умов спілкування й
часто перешкоджає його успішному навчанню. Тому даний дефект важливо
усунути ще до надходження дитини в школу. Але необхідно впливати на
мовлення заїкуватого, але й на його особистість і моторику в цілому. Вплив на
різні сторони організму, мовлення й особистості заїкуватим і різним засобами
одержало в нашій країні назва комплексного методу подолання заїкуватості.